СТАНДАРТИЗАЦІЯ

СТАНДАРТИЗА́ЦІЯ, ї, ж.

1. Встановлення єдиних норм і вимог на готову продукцію, напівфабрикати, сировину й матеріали. Стандартизація, нормалізація і уніфікація сприяють прискоренню технічного прогресу і підвищенню ефективності нової техніки (Вісник АН, 4, 1971, 56); Стандартизація є основою планування якості продукції, основою управління якістю (Наука.., 11, 1974, 12); Стандартизація ділової документації стала одним з найважливіших завдань у заходах з наукової організації праці (Рад. Укр., 8.II 1972, 3); // Дотримання єдиних стабільних граматико-стилістичних норм у національній мові (перев. у науково-технічному та офіційно-діловому її стилях). Коли поняття стандартизації цілком закономірно стосується наукового стилю мови.., то до мови художньої літератури цей термін не може бути прямолінійно застосований, бо він суперечить самій природі словесно-художнього стилю (Нар. тв. та етн., 2, 1975, 36); // Запровадження єдиних типових форм організації, здійснення чого-небудь. Прості, лаконічні форми в сучасній архітектурі, стандартизація будівництва вимагають пошуків шляхів індивідуалізації споруд в галузі художньо-декоративній (Образотв. мист., 1, 1974, 24).

2. перен. Позбавлення кого-, чого-небудь індивідуальних особливостей, своєрідності, оригінальності.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 644.