СТАЙНЯ

СТА́ЙНЯ, і, ж. Спеціальне приміщення, будівля, де тримають коней; конюшня. Мудрий Іван по шкоді: коні вкрали, тоді він стайню зачинив (Укр.. присл.., 1963, 393); Заглянув [Аркадій Петрович] до стайні. Там тупали коні та жували обрік (Коцюб., II, 1955, 396); Напоївши коня, він завів його до стайні, кинув у ясла оберемок червоноголової конюшини (Стельмах, І, 1962, 487); Колгосп поставив велику нову стайню (Вол., Сади.., 1950, 32); * У порівн. Займали [Косар-Косаревичі] простору, мов колгоспна стайня, квартиру на другому поверсі (Загреб., День.., 1964, 33); // у знач. збірн. Про коней, що належать кому-небудь. [Галушка:] В нього добра стайня в колгоспі, рисаки такі, що, може, і в області таких нема (Корн., І, 1955, 298); // рідко. Те саме, що хлів. Ой не можу в стайні спати, бо рохкочуть свині (Коломийки, 1969, 113); В стайні худібка стоїть, трухлу солому гризе (Фр., XIII, 1954, 306); Прив’язали корову до жолоба в стайні (Март., Тв., 1954, 249).

◊ А́вгієві ста́йні див. А́вгіїв.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 637.

Стайня, ні, ж.

1) Конюшня. Рудч. Ск. І. 67. Мій тобі коничок стайні не простоїть, моя тобі зброя кілочка не вломить. Чуб. V. 63.

2) Стойло, хлѣвъ. Повна стайня худобиці. Гол. II. 441. Ум. Стайничка, стаєнка, стаєнька, стаєночка. Чуб. V. 26.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 196.

ста́йня = ста́йниця (зменшено-пестливі — ста́йничка, ста́єнка, ста́єнька, ста́єничка) —

1) спеціальне господарське приміщення, де тримають коней; конюшня; оскільки, вважали, коняка нечиста, то вішали в стайні вбиту сову або сороку. Мудрий Іван по шкоді: коні вкрали, тоді він стайню зачинив (прислів’я); Мій тобі коничок стайні не простоїть, моя тобі зброя кілочка не вломить (П. Чубинський); Веде коня у стайницю, а милого у світлицю (пісня);

2) рідше — хлів для свиней та інших дрібних домашніх тварин. Ой не можу в стайні спати, бо рохкочуть свині (коломийка); Повна стайня худобиці (Я. Головацький).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 577.