СТАВНИЙ

СТАВНИ́Й¹, а́, е́.

1. Який має високу струнку постать, міцну будову тіла; поставний. Піднялась висока дівчина, ставна, хороша; коса їй аж до пояса (Вовчок, І, 1955, 86); Олекса неквапливо підвівся з лави, ставний, широкоплечий (Добр., Тече річка.., 1961, 173); Вони були нерозлучними друзями, ходили разом на роботу і з роботи, обидва ставні, могутні, сильні (Бурл., Напередодні, 1956, 114); // Гарно й пропорційно складений (про фігуру). Любо глянути на ставну постать Замфірову (Коцюб., І, 1955, 187); Мати милувалася ставною постаттю сина (Чорн., Визвол. земля, 1959, 10); Господиня підвела мене до жінки, яка артистично маскувала свій вік чорним єдвабом, що робив її фігуру ставною (Панч, На калин. мості, 1965, 61); // Який відзначається правильним, пропорційним співвідношенням частин, витонченістю ліній (про дерева, колони і т. ін.). Сядемо, любко, з тобою, Де пальми красують ставні (Л. Укр., IV, 1954, 81); Задумливо шепочуться над школою ставні осокори (Збан., Малин. дзвін, 1958, 3); Не встигли Горішні зорі на воді відбитись, Як над Сулою на ставних стовпах Позагорялись нижні, електричні (Вирган, В розп. літа, 1959, 245).

2. риб. Нерухомо укріплений у вертикальному положенні (про рибальську сітку, невід). Ставні неводи, капронові сіті, риболовецькі траулери забезпечують рибалкам великі улови (Знання.., 10, 1972, 2).

СТАВНИ́Й², а́, е́. Прикм. до став. Вже вода ставна леліла й стали поскакувать щучки дрібненькі, а в рівчаку струмочок забурчав (Вовчок, Вибр., 1937, 133); Дохла риба плавала коло берегів: в ставок випустили маляс і зробили з його смердюче багно; ставна вода була гнила (Н.-Лев., II, 1956, 209).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 634.

Ставний, а, е.

1) Статный, стройный. МВ. І. 85. Мій жених був хороший такий, Господи! чорнявий, ставний. МВ. І. 7.

2) Прудовой. Ставна вода.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 195.