СПІЙМАТИСЯ

СПІЙМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. Потрапити у пастку, сітку, на гачок і т. ін. (перев. про звірів, птахів, рибу). По стежці йде старий медвідь,— Сильця він і не сподівавсь — Аж разом цуп! Та й і спіймавсь (Фр., XIII, 1954, 265); — Вони [дуки] на людей капкани ставлять, як на вовка. Спіймавсь,— здеруть із тебе шкуру, оббілують дочиста (Коцюб., II, 1955, 55).

2. перев. на чому, перен. Бути викритим в якихсь негативних вчинках, діях і т. ін. Йому досадно і на мужиків, і на себе. Як він міг спійматися на такому простому питанні (Стельмах, І, 1962, 370).

◊ Спійма́тися на гаря́чому — бути викритим під час здійснення злочину. — Спіймався [Кузь] на гарячому і хоче знайти для себе якесь виправдання (Тют., Вир, 1964, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 526.