СПІВАНКА

СПІ́ВАНКА, и, ж. Репетиція хору. Серафима Миколаївна, помітивши мій голос і слух, відібрала мене до свого хору, і я з своєю молодшою сестрою Оксаною вечорами ходив на співанки до школи (Тич., III, 1957, 133); Невихід на співанку трьох голосів вона, безсумнівно, сприйняла б як тяжку особисту образу (Смолич, Мир.., 1958, 31).

СПІ́ВА́НКА, и, ж. Те саме, що пі́сня. Вона тоненьким голосом затягнула колискову співанку (Фр., V, 1951, 119); Жителі Коломиї славляться вмінням складати жанрові лірично-побутові співанки (Визначні місця Укр., 1958, 540); Ліричні співанки і думи Федьковича створені під значним впливом гуцульської народнопісенної творчості. Поет творчо використовує стиль, поетику народних ліричних пісень (Іст. укр. літ., І, 1954, 334); Поетеса Ганна подала думку: гуртом скласти про свою вчительку співанку, добрати мелодію (Вол., Місячне срібло, 1961, 225); // Пісенні звуки. З поля приносив вітер співанку (Март., Тв., 1954, 100).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 513 - 514.

Співанка, ки, ж. Пѣснь. Не співанку я співала. Гол. І. 172. Ум. Співаночка. Лукаш. 146.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 176.

співа́нка (пестливе — співа́ночка) — народна назва пісні, також коломийки. Вона тоненьким голосом затягнула колискову співанку (І. Франко); Коломийка, коломийка, весела співанка, Не раз її над колиской Заспівала мамка (коломийка); Нема кращих співаночок, як у нашім краю! (коломийка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 574.