СПІВАК

СПІВА́К, а́, ч.

1. Людина, яка уміє й любить співати, багато співає. Козак Мамай — мандрівний запорожець ..і гультяй, жартун і філософ, бандурист і співак (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 61); Як він схилявся перед піснею! Як заздрив усім без винятку співакам, котрі мали сміливість роззявляти на людях рота (Ю. Янов., II, 1954, 97); Стефик усіх вуличних співаків у Львові знає (Жур., Вечір.., 1958, 254); // Той, хто співає. Зухвалий спів наближався, наростав, наче десь з далекого степу. Невдовзі на дверях з’явився і сам співак: присадкуватий карячконогий боєць (Гончар, III, 1959, 147); // Той, хто займається співом професійно. В альбомах [платівок] лежали симфонічні концерти, цілі опери, багаті записи народних пісень, романси у виконанні видатних співаків (Кучер, Трудна любов, 1960, 184); Був Кропивницький не лише великим знавцем, а й талановитим співаком, виконавцем і популяризатором української пісні (Нар. тв. та етн., 3, 1965, 14); // Співочий птах. — Слухаю жайворонків. От співаки! Люблю, коли пташки співають (Коп., Подарунок, 1956, 21); Відвідувачі [виставки].. зможуть придбати чучела диких птахів, виберуть собі грампластинки з піснями лісових і степових крилатих співаків (Знання.., 4, 1966, 12).

2. рідко. Те саме, що співе́ць 1. Життя йшло, а було в житті тому і кайданів, і голоду, і холоду, і всього, що мусить зазнати співак невільного народу (Коцюб., І, 1955, 175).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 513.

Співак, ка, м.

1) Пѣвецъ. Співак, танцюра на всі руки. Котл. Ен. IV. 11. Так ось коли побачив співака! яка мальована та штучна птиця. Греб. 391.

2) Пѣвчій.

3) Названіе собаки. Kolb. І. 65.

4) пт. Sylvia, травникъ. Вх. Пч. II. 14. Ум. Співаченько, співачок. Федьк. І. 28. Лівничок-співачок. Мнж. 3.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 176.