СПУЧЕННЯ
Значення спучення це
СПУ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. спу́чити, спу́чувати і сп́учитися, спу́чуватися.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 617.
спучення Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| swelling | вспучивания |
спучення Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| spuchennia | spuchennia | spuchennya |
спучення Рід - іменник, середній рід, неістота
спучення Словоформи слова
| Називний | спучення | спучення |
| Родовий | спучення | спучень |
| Давальний | спученню | спученням |
| Знахідний | спучення | спучення |
| Орудний | спученням | спученнями |
| Місцевий | на/у спученні | на/у спученнях |
| Кличний | спучення | спучення |
спучення Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 3 | 5 |