СПОТИКАЙЛО

СПОТИКА́ЙЛО, а, ч., розм.

1. Той, хто йде нерівною ходою, спотикається.

2. Те саме, що споти́кач 1. Довго-довго не збували [пани] із голов [голів] похмілля; День і ніч вони крутились, то лилась слив’янка, Варенуха, спотикайло, сахарна палянка (Укр. поети-романтики.., 1968, 566).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 581.

Спотикайло, ла, м.

1) Спотыкающійся.

2) = Спотикач. Варенуха, спотикайло, сахарна палянка. Мкр. Н. 34.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 187.

спотика́йло див. спотика́ч.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 575.