СПОТВОРЮВАТИ

СПОТВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПОТВО́РИТИ, рю, риш, док., перех.

1. Надавати кому-, чому-небудь неприємного, непривабливого вигляду. Завжди здається, що вона розпатлана, та це не тільки не спотворює її, а навпаки — надає їй якоїсь моторошної приваби (Перв., Опов.., 1970, 105); Високий [Горпищенко], стрункий, у піхотинських чоботях і ватнику, в сірій кубанці на голові. Але навіть ця форма не могла спотворити легкої, рухливої постаті підтягнутого військового моряка (Кучер, Голод, 1961, 124); // Позбавляючи природного вигляду, робити негарним, потворним (обличчя та його частини). Тавро заздрості і розгубленості спотворювало його [обличчя Хоми] (Рибак, Час.., 1960, 737); Найдужче Максима вразили її очі. Божевільна лють спотворювала їх (Ткач, Арена, 1960, 78); Жорстока посмішка на мить спотворила його лагідне обличчя (Кач., II, 1958, 433); — І отаке віспа та наробила! І осиротила, сердешну, і отак на увесь вік спотворила! (Головко, А. Гармаш, 1971, 285).

2. Робити непридатним для вжитку, використання; псувати, нівечити; // Робити неповноцінним у моральному відношенні. Капіталістичний поділ праці спотворює людей (Ком. Укр., 6, 1961, 54); // Негативно впливаючи, порушувати нормальний хід чого-небудь. Лише соціалізм і комунізм, вчили К. Маркс і Ф. Енгельс, повністю звільняють літературу і мистецтво від усього, що гальмувало і спотворювало їх розвиток при капіталізмі (Рад. літ-во, 3, 1964, 25); Мені спотворила життя Злочинна чарівниця; Але я маю пречуття, Що верне всю красу життя Мені одна зірниця (Вороний, Вибр., 1959, 169).

3. перен. Подавати, показувати що-небудь у неправильному, перекрученому вигляді. Народний великий поет Шевченко багато витерпів після своєї смерті від фальсифікаторів, від буржуазних націоналістів, від шпіонів і диверсантів, які в своїх інтересах спотворювали образ українського генія (Тич., III, 1957, 82); Ревізіонізм перекручує марксистсько-ленінське вчення, спотворює досвід соціалістичного будівництва (Ком. Укр., 1, 1969, 22); Буржуазні політики, реакціонери, зрадники робітничого класу зацікавлені в тому, щоб спотворити істину і водночас створити видимість правильності своїх міркувань (Логіка, 1953, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 581.

Спотворювати, рюю, єш, сов. в. спотво́рити, рю, риш, гл.

1) Уродовать, изуродовать, исказить, обезобразить. Лихо не вморить, так спотворить. Ном. № 2004.

2) Портить, испортить, избаловать. Такий хлопець натуристий. Чи ми його так малим спотворили? А тепер, як чого схотів, так щоб було! Черн. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 186.