СПОРТИВНИЙ

СПОРТИ́ВНИЙ, а, е. Прикм. до спорт. Влітку під час спортивних змагань Гейко проплив дванадцять миль (Ткач, Моряки, 1948, 22); Спортивна досконалість випромінювалась із кожного його м’яза (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 185); Активний відпочинок для працівників розумової праці — спортивні ігри, фізкультурні вправи, прогулянки, читання художньої літератури тощо (Наука.., 10, 1956, 16); // Признач. для занять спортом. Коли на уроці фізкультури в спортивному залі фізкерівник скомандував їм: «Ліворуч!» — то ніхто з них не міг виконати команду (Гончар, Тронка, 1963, 141); В.. спортивному костюмі збоку на галявині перекидалася [Юзефа] з дівчатами м’ячем (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 20).

Спорти́вна площа́дка див. площа́дка; Спорти́вна фо́рма — ступінь професійної підготовки спортсмена, коли він може повністю проявити свої можливості. При занятті улюбленим видом спорту організм спортсмена досягає стану тренованості за допомогою правильної систематичної форми тренувань, а при відповідному тренувальному режимі спортсмен набуває «спортивної форми» (Знання.., 4, 1967, 30); Спорти́вний майда́нчик див. майда́нчик; Спорти́вного скла́ду — який за зовнішніми даними нагадує спортсмена. Він.. напівлежав на снігу і зовсім без подиву, спокійно дивився на неї. Гарний, видно високий, спортивного складу юнак, — це вона одразу помітила (Коз., Листи.., 1967, 96).

◊ Спорти́вний інтере́с — бажання перевірити свої здібності, своє вміння досягти чого-небудь без потреби, просто так. Досягнувши свого, химерна дівчина втрачала спортивний інтерес до упокорення об’єкта і починала гострити нігтики на іншу жертву (Вільде, Сестри.., 1958, 380); Івана захоплює вже суто спортивний інтерес: що той тип стане робити, коли його легко буде помітити (Кол., Терен.., 1959, 240).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 576.