СПОРОХНЯВІТИ

СПОРОХНЯ́ВІТИ, ію, ієш і рідше СПОРОХНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. тільки 3 ос. Зробитися трухлим, перетворитися на труху; струхлявіти. Дуб уже вмер, засох, вільхи спорохнявіли, кора на березах зжовкла (Загреб., Європа 45, 1959, 49); — Комода вже спорохнявіла (Н.-Лев., IV, 1956, 316); [Луїза:] Хоч би хто взяв батога, та вам гарту додав, а то вам уже й кості спорохніли (Л. Укр., IV, 1954, 251).

2. перен. Стати немічним, дряхлим; одряхліти. Не вистачить [сили] — зігнешся, скрутишся.. та й спорохнявієш у тих хащах (Мур., Бук. повість, 1959, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 576.