СПОРИЙ

СПО́РИЙ, а, е.

1. Який іде, здійснюється успішно і швидко (про роботу, діяльність). Де руки і охота, там спора робота (Укр.. присл.., 1963, 273); Йде робота радісна і спора, веселіша за найкращу гру (Забіла, Промені, 1951, 87).

2. рідко. Досить великий за розміром, об’ємом. Раз їхав мужик дорогою, а жінка йшла до міста і несла на плечах спорий тлумак (Україна.., І, 1960, 282); Із глибини своєї скрині вона видобула спорий рукавець зі срібними талярами (Фр., VIII, 1952, 61); Спора частина Всесвіту перебуває в плазменому [плазмовому] стані (Наука.., 8, 1971, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 573.

Спорий, а, е.

1) Скорый, успѣшный. Де руки й охота, там спора робота. Ном. № 11016.

2) Довольно большой, объемистый.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 185.