СПОПЕЛІЛИЙ
Значення спопелілий це
СПОПЕЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до спопелі́ти. Наумиха метнулась до стіжків, а вони стояли то чорні й спопелілі, то жевріли ще, як жар у печі… (Коцюб., І, 1955, 122); Ще Європа дихала димом згарищ, спопелілих міст і сіл, коли в найбільшій залі англійської столиці.. зібралися, делегати з 63 держав світу (Знання.., 7, 1973, 18); Ми бачили стільки страждання і муки На цій спопелілій кривавій землі (Перв., II, 1958, 415).
◊ Спопелі́лий се́рцем — душевно спустошений, байдужий до всього через великі страждання, тяжкі умови життя. Жила [Лукина] невесело і незатишно, доживала віку. Байдужа до всього на світі, спопеліла серцем (Вол., Місячне срібло, 1961, 327).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 572.
спопелілий Переклад слова
Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
incinerated | испепелен |
спопелілий Транслітерація слова
Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
spopelilyi | spopelilyi | spopelilyy |
спопелілий Рід - прикметник
спопелілий Словоформи слова
Називний | спопелілий | спопеліла | спопеліле | спопелілі |
Родовий | спопелілого | спопелілої | спопелілого | спопелілих |
Давальний | спопелілому | спопелілій | спопелілому | спопелілим |
Знахідний | спопелілий, спопелілого | спопелілу | спопеліле | спопелілі, спопелілих |
Орудний | спопелілим | спопелілою | спопелілим | спопелілими |
Місцевий | на/у спопелілому, спопелілім | на/у спопелілій | на/у спопелілому, спопелілім | на/у спопелілих |
спопелілий Кількість літер у слові
Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
10 | 4 | 6 |
спопелілий в англійській розкладці - cgjgtkskbq
Цитати української літератури з використанням слова спопелілий
"Бо й мозок ставав хмарою, весь спопелілий і перетрухлий; з нутра рвалася нудота, і він, закручений зовсім, поламавши всі припони, які ще тримали його біля землі, покотився, ніби чорне перекотиполе, б'ючись об грудки й доганяючи себе самого"Шевчук Валерiй - Дiм на горi