СПОЛУЧУВАТИ
Значення сполучувати це
СПОЛУ́ЧУВАТИ див. сполуча́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 570.
сполучувати Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| to connect | соединять |
сполучувати Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| spoluchuvaty | spoluchuvaty | spoluchuvaty |
сполучувати Рід - дієслово, недоконаний вид
сполучувати Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | сполучую | сполучуємо |
| 2 особа | сполучуєш | сполучуєте |
| 3 особа | сполучує | сполучують |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | сполучуватиму | сполучуватимемо |
| 2 особа | сполучуватимеш | сполучуватимете |
| 3 особа | сполучуватиме | сполучуватимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | сполучував | сполучували |
| Жіночий рід | сполучувала | |
| Середній рід | сполучувало | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | сполучуймо | |
| 2 особа | сполучуй | сполучуйте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | сполучуючи | |
| Минулий час | сполучувавши |
сполучувати Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 11 | 5 | 6 |