СПОЛУЧАТИСЯ

СПОЛУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., СПОЛУЧИ́ТИСЯ, лучу́ся, лу́чишся, док.

1. З’єднуючись частинами, перемішуючись, утворювати суміш; змішуватися. Власної форми не мавши, у тілі однім сполучившись, Вічне змагання провадили: все, що холодне,— з гарячим, Все, що важке,— те з легким, все тверде — з рідким і текучим (Зеров, Вибр., 1966, 299); // Вступати в хімічну реакцію з чим-небудь (про елементи речовини). Сполучаючись із сіркою, ртуть утворює стійкий мінерал кіновар (Наука.., 10, 1963, 15); Як відомо, всі предмети навколишнього світу складаються з простих речовин — елементів, що, сполучаючись між собою, утворюють величезну різноманітність складних речовин (Наука.., 3, 1957, 23); // Поєднуватися, пов’язуватися у взаємній відповідності, гармонії. Ленін учив, що в керівництві підприємствами принцип єдиноначальності має сполучатися з широким залученням мас до управління виробництвом (Ком. Укр., 4, 1960, 38); В діяльності Л. Боровиковського завжди сполучалася творчість поета-романтика і праця ученого — фольклориста, етнографа, філолога, лінгвіста (Бор., Тв., 1957, 8); // Міститися, поєднуватися одночасно в кому-, чому-небудь (про які-небудь риси, якості, властивості). В ці хвилини все здавалося йому прекрасним: стиснуті бліді губи, пошерхле від вітру довгасте обличчя, на якому солдатська суворість так природно сполучалася з дівочою ніжністю (Жур., До них іде… 1952, 28).

2. Мати зв’язок з чим-небудь або бути з’єднаним між собою; з’єднуватися. Озеро.. було не широке, але довге, в одному місці вузенькою протокою сполучалось з річкою (Збан., Між.. людьми, 1955, 20); Ще одну істину встановив Магеллан: існує один світовий океан, тобто води всіх океанів сполучаються між собою (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 40).

3. Збираючись разом, докупи, створювати одне ціле (колектив, гурт і т. ін.); з’єднуватися, об’єднуватися. Як пізніш англійці і шотландці Сполучились в спільную державу, То англійці вчились у шотландців, Як любити волю, честь і славу (Л. Укр., І, 1951, 362); Богунові ж не випадає йти нас визволяти, бо мусить зачекати на головні сили, щоб з ними сполучитись (Стар., Облога.., 1961, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 568.