СПОКУШЕНИЙ
Значення спокушений це
СПОКУ́ШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до спокуси́ти. У вітринах книжкових крамниць час від часу бачив [М. Гоголь] книжки про Україну. Спокушений назвою, купив збірку українських пісень Максимовича (Полт., Повість.., 1960, 433).
2. у знач. прикм. Якого спокусили, який піддався спокусі. Гримлять тривожно фанфари й барабани.. Кінець виставі, що показала спокушеного Йосифа (Ю. Янов., II, 1958, 21).
3. у знач. прикм., у чому, рідко. Те саме, що досві́дчений. Не минуло ще й року з часу заснування трупи [«Товариство»], як вона наважилася показатися перед спокушеними у сценічному мистецтві глядачами (Життя Саксаганського, 1957, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 565.
спокушений Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| seduced | соблазненный |
спокушений Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| spokushenyi | spokushenyi | spokushenyy |
спокушений Рід - прикметник
спокушений Словоформи слова
| Називний | спокушений | спокушена | спокушене | спокушені |
| Родовий | спокушеного | спокушеної | спокушеного | спокушених |
| Давальний | спокушеному | спокушеній | спокушеному | спокушеним |
| Знахідний | спокушений, спокушеного | спокушену | спокушене | спокушені, спокушених |
| Орудний | спокушеним | спокушеною | спокушеним | спокушеними |
| Місцевий | на/у спокушеному, спокушенім | на/у спокушеній | на/у спокушеному, спокушенім | на/у спокушених |
спокушений Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 10 | 4 | 6 |
спокушений в англійській розкладці - cgjreitybq
Цитати української літератури з використанням слова спокушений
"Незабаром до них приєднався і Славик, спокушений такою богатирською купіллю"Гончар Олесь Терентійович - Прапороносці
"Отче небесний, син твій спокушений,"Вінграновський Микола Степанович - Моя молитва
"Те, Скарго, міг би розсудити й дурний, який у письмі й правді кохається і не спокушений ще звабою віку цього, бо коли щастя латинського костьолу — пекло, так і школи, й науки його — прірва й вічна погибель"Вишенський Іван - Зачіпка мудрого латинника з дурним русином…