СПОЖИТИЙ

СПОЖИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спожи́ти. Кума, червона від спожитих трунків і невгамовна в своїх домаганнях, гупає.. на сходи (Мик., І, 1957, 178); Крім спожитої на пасовищі і скошеної на підгодівлю зеленої маси, літом коровам дають і концентрати з такого розрахунку, як і зимою (Хлібороб Укр., 2, 1966, 18); Позитивний вплив фосфору, спожитого бавовником у перші 10 днів після сівби, позначається протягом усього вегетаційного періоду (Техн. культ., 1956, 236).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 559.