СПОДІЯТИ
Значення сподіяти це
СПОДІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., перех., розм. Учинити, зробити. — Що ти сподіяв! — говорю йому. — А що я сподіяв? Будеш вільна,— от що! (Вовчок, І, 1955, 137).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 557.
Сподіяти, дію, єш, гл. Совершить, сдѣлать. Що ти починив, мій голубе? що ти сподіяв? МВ. (О. 1862. III. 71). Нехай і так, нехай я гріх сподіяв. К. Іов. 40.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 182.
сподіяти Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| spotty | сподіяти |
сподіяти Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| spodiiaty | spodiiaty | spodiyaty |
сподіяти Рід - дієслово, доконаний вид
сподіяти Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | сподію | сподіємо |
| 2 особа | сподієш | сподієте |
| 3 особа | сподіє | сподіють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | сподіяв | сподіяли |
| Жіночий рід | сподіяла | |
| Середній рід | сподіяло | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | сподіймо | |
| 2 особа | сподій | сподійте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | сподіявши |
сподіяти Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 4 | 4 |