СПОДОБАТИ

СПОДО́БАТИ, аю, аєш і рідко СПОДОБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Покохати, полюбити, виявити схильність до кого-небудь. За Тетяну сто кіп дав, Бо Тетяну сподобав (Пісні та романси.., II, 1956, 11); Мій жених був хороший такий, господи! Чорнявий, ставний… Так-то вже я його сподобала! (Вовчок, І, 1955, 3); Тимофій сподобав її і навіть сватав ще до війни (Ряб., Золототисячник, 1948, 159); Політниці знали, що меткого хлопця сподобав кремезний чорнобородий коваль Кузьма (Горд., Заробітчани, 1949, 45).

2. Вибрати собі що-небудь до смаку, за власним бажанням; облюбувати. Може робити [Іван], що собі сподобає, а от в голові у нього всі ті журби, що їх пережив, і ті, що ждуть його (Круш., Буденний хліб.., 1960, 61); — От сподобаєш якусь роботу, відчуєш серцем, що вона твоя — отоді й бери її обома руками, оволодівай (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 124).

СПОДОБА́ТИ див. сподо́бати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 557.

Сподобати, ба́ю, єш, гл. = Уподобати. Не сподобав козак дівки, пішов до вдовиці. Грин. III. 250. Ой піду я до млина, та до дзюравого, сподобаю мельниченька, кучерявого. Чуб. V. 17.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 182.