СПЛЮХА
Значення сплюха це
СПЛЮ́ХА, и, ч. і ж. 1. розм. Людина, яка любить спати, багато спить. Кинувся сонний [вартівник], на ноги зірвався і бачить: берег німий оживає, гуде голосами чужими.. Не бачив сплюха в предсмертний свій час ні кревних, ні милих (Дн. Чайка, Тв., 1960, 157); * Образно. Алеєю назустріч біг безладний натовп солдатів і селян. Лайками й погрозами будили сплюху ніч (Кач., II, 1958, 230).
2, Те саме, що сплю́шка. Ганяється [сич] скрізь за сплюхою та скиглить та дико регоче (Дн. Чайка, Тв., 1960, 157).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 544.
Сплюха, хи, ж. пт. Козодой. Зміев. у., Ананьевск. у. Левч. 58.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 180.
сплюха Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| spluga | сплюха |
сплюха Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| spliukha | spliukha | splyukha |
сплюха Рід - іменник, чоловічий і жіночий рід, істота,іменник, чоловічий рід, істота
сплюха Словоформи слова
| Називний | сплюха | сплюхи |
| Родовий | сплюхи | сплюх |
| Давальний | сплюсі | сплюхам |
| Знахідний | сплюху | сплюх |
| Орудний | сплюхою | сплюхами |
| Місцевий | на/у сплюсі | на/у сплюхах |
| Кличний | сплюхо | сплюхи |
сплюха Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 6 | 2 | 4 |
сплюха в англійській розкладці - cgk.[f
Цитати української літератури з використанням слова сплюха
"Звичайно, - вона критично оглянула пiнгвiна, - тверезо оцiнити, то вiн аж нiяк не красень: кривий, у танцi, живiт як подушечка, сплюха, та якщо на Тандадрицi не знайдеться нiчого кращого, можна i з нього органiзувати зовсiм пристойного джентльмена.."Жилинскайте Витауте - Подорож у Тандадрику
"Цур йому, пек йому! Але ж зате добре налякала хлопця! Він таки добра сплюха, таки добре м’яло! Більше, мабуть, не чеплятиметься до дочки»,— подумала Каралаєва, кидаючи простирядло на поміст."Нечуй-Левицький Іван Семенович - Навіжена