СПЛЕСКУВАТИСЯ

СПЛЕ́СКУВАТИСЯ і СПЛІ́СКУВАТИСЯ, ується, недок., СПЛЕСНУ́ТИСЯ, не́ться, док.

1. Рухаючись, видавати плескіт (про хвилю). Розмірено сплескувалась дніпрова хвиля внизу (Гончар, Таврія, 1952, 98); * Образно. У відповідь на постріл тиша сплескувалась кулеметною чергою (Перв., Невигадане життя, 1958, 190); Кинулась [Катря] лише тоді, як тиха розмова чоловіків за столом.. сплеснулась веселими вигуками (Головко, II, 1957, 505); // Б’ючи по воді, піднімаючи хвилю, створювати плескіт (про риб, птахів і т. ін.). Десь бабахнув охотник з рушниці — сплеснулась від того рибина в березі (Хотк., І, 1966, 80).

2. З шумом переливатися через край чого-небудь. Дзвінко спліскувалася в глибокі колодязі вода з переповнених відер (Загреб., Диво, 1968, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 538.