СПАЯНИЙ

СПА́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спая́ти. В єгипетських пірамідах знайдено золоті речі, спаяні оловом і золотом (Знання.., 2, 1966, 30); У віршах поета [М. П. Бажана] воєдино спаяні сатира й публіцистика, поєднані з народним гумором (Іст. укр. літ., II, 1956, 516); Народи соціалістичних республік, спаяні спільною боротьбою за єдині цілі, добровільно створили у грудні 1922 року на принципах повної рівності єдину могутню державу (Ком. Укр., 7, 1968, 32); * Образно. Небо — прозора льодяна скеля, слизька, холодна,.. наглухо спаяна морозом,— не проб’єш, не розломиш (Тют., Вир, 1964, 470); // у знач. прикм. Колгосп — наш спільний дім, наша сім’я. І сім’я ця мусить бути дружною, спаяною. Кожний за всіх і всі за одного (Ком. Укр., 12, 1969, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 495.