СПАТКИ

СПА́ТКИ, пестл. Те саме, що спа́ти 1. Спатки покладе [матуся] нас, вкриє (Тесл., З книги життя, 1949, 72); Я ж не влізу до кімнатки, та й на зиму клонить спатки: сняться води голубі (Тич., Хор.., 1958, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 494.

Спатки, спатоньки, спаточки, спатуні, спатунечки, спатусі, спатусічки, гл. ум. отъ спати. А спатки таке, що мати її родила до сна. Ном. № 11313. Ще дівчина спатоньки не клалась. Мет. 28. Стелю постіль білу і спаточки ляжу. Чуб. V. 620. Спатусі на білії подусі! — говорятъ ребенку, укладывая его спать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 173.

спа́тки = спа́тоньки = спа́точки = спату́сі = спату́нечки — пестливі назви (від спа́ти) перев. дитячого стану спання; перебувати у стані сну (перев. про дітей). Ой пряду, пряду, Спатоньки хочу… (пісня); В саду вишні Зелененькі — у нас дітки Молоденькі, Вони спаточки Раденькі (колискова); Спатусі на білій подусі! (Словник Грінченка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 574.