СПАСІВКА

СПА́СІВКА, и, ж.

1. розм. Піст, що припадає на кінець літа (з 1 по 15 серпня за старим стилем). [Меланія Григорівна:] Може, ти лагодишся і в петрівку скоромне їсти? [Трохим:] А їстиму. І в спасівку їстиму… (Кроп., IV, 1960, 195); У спасівку раз мені в волость треба було. Іду. Надворі так гарно: сонячно, тепло… (Тесл., З книги життя, 1949, 3); Навіть в розімлілу спасівку в нього крутилися крила вітряків, викликаючи подив у селян (Стельмах, І, 1962, 513).

◊ Пристава́ти (приста́ти) мов (як, на́че і т. ін.) му́ха в спа́сівку див. пристава́ти; Як (мов, немо́в і т. ін.) му́ха (му́хи) в спа́сівку — сердитий, в’їдливий. — Мені аби була [дівчина] робоча та проворна та щоб була трохи куслива, як мухи в спасівку, — сказав Карпо (Н.-Лев., II, 1956, 266); Як у спа́сівку солове́йко заспіва́є — ніколи. [Марися:] Я люблю давно другого, чуєте?.. За вас я тоді вийду заміж, як у спасівку соловейко заспіває! (К.-Карий, І, 1960, 353).

2. Сорт яблук, груш, що достигають у такий час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 492.

Спасівка, ки, ж.

1) Успенскій постъ. Спасівка-ласівка, а Петрівка-голодівка. Ном. № 482.

2) Сортъ грушъ или яблокъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 173.

Спа́сівка — Спасівський (Успенський) двотижневий піст, що припадає на кінець літа (з 1/14 по 15/28 серпня); за народними віруваннями, у цей час треба так само суворо постити, як і у Великий піст, бо це нібито його продовження. Спасівка — ласівка, а Петрівка — голодівка (М. Номис); До Спасівки бджоли на пана роблять, апісля Спаса на себе (приказка); Кусючий, як мухи в Спасівку (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 573-574.