СПАРИТИСЯ

СПА́РИТИСЯ¹ див. спа́рюватися.

СПА́РИТИСЯ² , рюся, ришся, док. і. тільки 3 ос. Док. до па́ритися 2. Коли зачавлять рябенького [кабанця], то це вже ясно, що без ковбаси не обійдеться та й кров’янка спариться (Збан., Сеспель, 1961, 225); Молоко спарилося.

2. Стати прілим, гнилим від вологи й тепла. — Негода, вітри, дощі, хіба можна скиртувати мокрі снопи? — без усякої шани відповідає дівчина.. І люди собі за нею тягнуть — хай вітер провіє, щоб не спарились… (Горд., Дівчина.., 1954, 236); Добре висушене насіння кмину зберігають у залізних, щільно закритих коробках, стежачи за тим, щоб воно не запліснявіло і не спарилось (Лікар, рослини.., 1958, 42).

3. Обпектися чим-небудь гарячим. Хто спаривсь на окропі, той і на холодну воду дмухне (Номис, 1864, № 5792).

4. Укритися потом (від спеки, духоти і т. ін.). Стало душно, він геть увесь спарився (Мик., II, 1957, 305).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 489.

Спаритися, рюся, ришся, гл. Обжечься, обвариться. Спарився, як на окропі. Ном. № 3.386.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 172.