СПАДИСТИЙ

СПА́ДИСТИЙ, а, е. Який має схил, спад (про місцевість, площину і т. ін.).— Держіть горою! Беріть цабе! — гукнув Бородавкін позад його. Фесенко взяв цабе на спадистий бік горбика (Н.-Лев., V, 1966, 241); Перед військом піднімався лагідно спадистий горб, і на тім горбі росли чотири старі липи (Мак., Вибр., 1956, 168); Іван іде спадистою стежкою вниз (Кол., Терен.., 1959, 299); Він звернув з дороги на зелений моріжок спадистого берега, хотів відпочити, та зірвався і перевертом полетів униз (Коцюба, Перед грозою, 1958, 16); // Нахилений, не зовсім прямовисний. Володя нахилився вперед через ручку гойдалки, і Варя могла прилягти на його спину, наче на спадисту спинку фотеля (Григ., Вибр., 1959, 420).

Спа́дистий лоб — лоб, який має невеликий схил згори до перенісся. Спадистий лоб, перерізаний рівчаками глибоких зморщок, закінчувався зачіскою густого, зовсім сивого волосся (Собко, Граніт, 1937, 79); Спа́дисті пле́чі — похилі плечі. У Дмитрові все подобалося Полі: і постать з трохи спадистими, дужими плечима, які, здавалося, могли витримати хоч який тягар, й руки, що звикли до роботи (Автом., Щастя.., 1959, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 481.

Спадистий, а, е. Покатый, отлогій. Беріг…. спадистий. Млак. 86.

2) О животн.: много ѣдящій и не жирѣющій. Спадистий кінь. Вх. Зн. 65.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 172.