СОЧИВО

СО́ЧИВО, а, с., заст. Сік із конопляних, макових та інших зерен, вживаний замість олії, та страва з таким соком. Їжа в них була одноманітна, убога — юшка з в’яленої риби з прісними коржами.., сочиво з гороху або квасолі (Скл., Святослав, 1959, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 477.

со́чиво — у старовину — сік із конопляних, макових та інших зерен, уживаний замість олії, та страва з таким соком; за М. Грушевським, варений горох та інші стручкові овочі в княжій Україні.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 572.