СОСОЧОК

СОСО́ЧОК, чка, ч.

1. Зменш.-пестл. до сосо́к.

2. Горбочок на поверхні шкіри, слизовій оболонці і т. ін., що має здатність реагувати на що-небудь. На слизовій оболонці язика по-різному розміщені сосочки, чутливі до основних смакових подразників (Рад. психол. наука.., 1958, 22).

3. Горбочок або відросток на поверхні рослини, через який вона смокче соки з іншої рослини. Льонова повитиця має тонке, як нитка, стебло, на якому утворюються сосочки, що ними вона висмоктує з рослини льону соки, живучи за її рахунок (Ол. та ефір. культ., 1956, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 470.