СОЛОМКА

СОЛО́МКА, и, ж.

1. збірн. Зменш.-пестл. до соло́ма. Підріс і Дениско.. Хату замітає оце, соломку пхає у грубу (Тесл., З книги життя, 1949, 72); Наспіла молотьба.. Ще за три дні батько гладенько вистругав тік і притрусив його соломкою (Панч, На калин. мості, 1965, 35); — Коли б то знав, де впадеш,— казав колись мій дід, — соломки б підстелив! (Коз., Гарячі руки, 1960, 23); // у знач. присл. соло́мкою. Тонкими смужками. Нарізані соломкою буряки тушкують до півготовності, додаючи бульйон і оцет (Укр. страви, 1957, 90).

2. Те саме, що соломи́нка. Почав він пір’ячко до пір’ячка збирати, соломку до соломки складати та гніздечко звивати (Л. Укр., III, 1952, 483).

3. збірн., спец. Стебла льону, конопель. Льняна соломка після мочіння чи розстилання або хімічної чи фізичної обробки її називається льняною трестою (Техн. культ., 1956, 81); Вирішальне в роботі льонарів, крім насіння, одержати високоякісну соломку (Хлібороб Укр., 3, 1969, 14).

4. Назва деяких сортів цукерок, печива, макаронів і т. ін., що мають вигляд вузьких довгих паличок або трубочок.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 449.