СОЛОД

СО́ЛОД, у, ч. Продукт штучного пророщування зерен хлібних злаків, що містить активні ферменти і використовується при виготовленні пива, спирту, дріжджів, квасу і т. ін. Без солоду пива не звариш. І ми вже звикли до того, що на солод ідуть тонни найкращого зерна (Наука.., 4, 1966, 25); Солод готують з зерна ячменю, вівса або жита (Свинар., 1956, 144); Мусій Завірюха ніч і день клопотав коло зерна, перегортав, перелопачував,.. провівав, охолоджував, щоб не пішов овес на солод (Горд., Дівчина.., 1954, 126); // перен., рідко. Те саме, що насоло́да. Осінь всім багата. Досить є на дворі, Не пустує хата, Надбано в коморі. Аж тріщить по клунях… Не життя, а солод! Так бриньчать на струнах; Справді ж лютий голод (Граб., І, 1959, 374).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 445.

Солод, ду, м. Солодъ. Варив чорт з москалем пиво, та й солоду відрікся. Ном. № 821.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 166.