СОКОТИТИ
Значення сокотити це
СОКОТИ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., перех., діал.
1. Берегти. — Що буде з дітьми, як маму заженуть кудись далеко? — думав Василько. — Хто їм раду дасть? А вона ж так просила сокотити дітей, так заповідала (Турч., Зорі.., 1950, 114).
2. Стерегти. Сон налягає. Щоб одігнати його, Іван встромлює очі в живий вогонь. Він мусить сокотити вогонь, сю полонинську душу (Коцюб., II, 1955, 329); Сокотив я вівці в зеленій долині, Сокотив та слухав, як дзвонці [дзвоники] дзвонили (Перв., Слов. балади, 1946, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 440.
Сокотити, чу́, ти́ш, гл. Беречь, стеречь. Шух. І. 184. Зелене вино славно зацвіло; сокотила вино гречная панна. Гол. IV. 535.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 165.
сокотити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| socitity | сокотити |
сокотити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| sokotyty | sokotyty | sokotyty |
сокотити Рід - дієслово, недоконаний вид
сокотити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | сокочу | сокотимо |
| 2 особа | сокотиш | сокотите |
| 3 особа | сокотить | сокотять |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | сокотитиму | сокотитимемо |
| 2 особа | сокотитимеш | сокотитимете |
| 3 особа | сокотитиме | сокотитимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | сокотив | сокотили |
| Жіночий рід | сокотила | |
| Середній рід | сокотило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | сокотімо | |
| 2 особа | сокоти | сокотіть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | сокотячи | |
| Минулий час | сокотивши |
сокотити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 4 | 4 |
сокотити в англійській розкладці - cjrjnbnb
Цитати української літератури з використанням слова сокотити
"Він мусить сокотити вогонь, сю полонинську душу, бо хто знає, що б сталось, якби не вберіг! Весела грань сміється до Івана з-під важкого накладу і раптом чезне"Коцюбинський Михайло Михайлович - Тіні забутих предків