СМІТНИЙ

СМІТНИ́Й, а́, е́, розм.

1. Стос. до сміття. Смітна купа.

2. Який, ростучи у великій кількості, засмічує, глушить культурні рослини, посіви. Обробіток дернини з оборотом пласта дозволяє, крім усього іншого, очищати посіви костриці лучної від смітного малопоживного різнотрав’я (Хлібороб Укр., 5, 1969, 14).

Смітна́ ри́ба — дрібна малоцінна риба. У ставах району [Димерського на Київщині] є чимало смітної риби — карася, пічкура, в’юна (Колг. Укр., 2, 1961, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 408.

Смітний, а, е. Сорный, мусорный.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 158.