СМОЛА

СМОЛА́, и́, ж.

1. Липкий пахучий сік, який виділяється хвойними і деякими іншими рослинами. В’їхали [подорожні] в лісок. Тут було затишно і пахло смолою (Коцюб., І, 1955, 308); Дивився він на багаття, спостерігаючи, як полум’я пожирає зелені гілки, а з них виступає, закипаючи, смола (Гончар, III, 1959, 81).

2. Темна в’язка з неприємним запахом органічна речовина, що утворюється при сухій перегонці дерева. Він велів зробити чотири дерев’яні скриньки: дві окувати золотом,.. а інші дві обмазати смолою і дегтем [дьогтем] (Фр., IV, 1950, 138); Смола кипіла в казані над вогнищем (Тулуб, В степу.., 1964, 371); Смола — це звичайний деревний дьоготь (Уроки.. хіміка, 1956, 69).

∆ Ше́вська смола́ — згущена варінням темна в’язка з неприємним запахом органічна речовина. Є в нього на лівій щоці родиме п’ятенце з копієчку завбільшки, ніби хтось.. шевської смоли приліпив для розваги (Тют., Вир, 1964, 80).

◊ Прилипа́ти (прили́пнути, чіпля́тися і т. ін.), як (мов, немо́в і т. ін.) [ше́вська] смола́; Смоло́ю пристава́ти (приста́ти, чіпля́тися, причепи́тися і т. ін.) — те саме, що Причі́плюватися (причіпля́тися, причепи́тися), як (мов, немо́в і т. ін.) п’я́вка (реп’я́х, [ше́вська] смола́ і т. ін.) (див. причі́плюватися). Він знав, що Грицай прилипне до його, як шевська смола, і сплоха не одчепиться (Н.-Лев., IV, 1956, 205); — Знаєш, Альберт, не липни до мене, як реп’ях. Що ти від мене хочеш? — Дивись, який! Сам смолою пристає, а потім ще й запитує… (Автом., В. Кошик, 1954, 161); Причі́плюватися (причіпля́тися, причепи́тися), як (мов, немо́в і т. ін.) [ше́вська] смола́ див. причі́плюватися.

3. перен., розм. Про нав’язливу, надокучливу людину. — Хіба я смола, щоб я лип кому до чобіт? От Соломія, то це правдива смола: сліпцем лізе тобі в вічі (Н.-Лев., VI, 1966, 406).

4. тільки мн. Органічні речовини, які одержують синтетичним способом і використовують у різних галузях промисловості. Вживані для розділення радіоактивних металів смоли мають мало виявлені кислотні властивості (Наука.., 11, 1956, 15); Львівський і Дніпропетровський лакофарбові заводи освоїли виробництво.. смол із застосуванням жирних кислот замість рослинної олії (Ком. Укр., 3, 1968, 33).

◊ Як смола́ (перев. із сл. чорний) — дуже чорний. З десять скирт хліба палало.., а од їх піднімався густий дим, то чорний, як смола, то білий, як осінній туман (Н.-Лев., II, 1956, 196); На рундуці з непокритою, чорною, як смола, головою стояв Остап Тур (Чорн., Визвол. земля, 1959, 83).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 415.

Смола, ли, ж.

1) Смола. Чорний як смола. Ном.

2) — шевська. Варъ.

3) — земна. Асфальтъ. Шух. І. 12.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 159.

смола́ — темна в’язка живична речовина, що утворюється при переганянні органічних речовин, зокрема при сухій перегінці дерева; вживають її для заливання щілин у бочках, човнах і кораблях, для дратви тощо; найпопулярнішою є чорна смола, звідки порівняння: «Чорний, як смола»; символізує ганьбу, зневагу, тому «нечесну» молоду підкурювали смолою: «Невеселе те весілля, де молоду підкурюють смолою»; атрибут пекла, тому грішникові кажуть: «Будеш ти в смолі кипіти», а лихій людині: «Нема на тебе смоли гарячої!»; чорт і змій розливаються смолою (перший від грому, другий від стріли); уживали смолу при паленні упирів; символ напасливої, в’їдливої людини: «Чіпляється, як смола», «Не чоловік, а смола», «Пристав, як шевська смола до чобота»; смоляні руки — злодійські руки. Хіба я смола, щоб я лип кому до чобіт? От Соломія то це правдива смола: сліпцем лізе тобі в вічі (І. Нечуй-Левицький).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 555-556.