СМАЛЬТА

СМА́ЛЬТА, и, ж.

1. Яскраво-синя фарба для фарбування паперу, скла, гончарних виробів і т. ін.

2. Непрозоре кольорове скло, яке застосовують у мозаїці. Виробництво смальти, поливи і емалі в технологічному відношенні було близьке до виробництва скла, і тому, очевидно, всі ці декоративні матеріали вироблялись певною групою склярів (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 430); Сивоок сам доглядав, як варилася смальта для великих мозаїк, які мав викладати (Загреб., Диво, 1968, 666); // збірн. Різної форми шматочки із такого скла. Один із.. малюнків, заради експерименту, набрали смальтою, і мозаїка своїм образним звучанням виявилася на диво близькою до античних (Нар. тв. та етн., 3, 1967, 22); Всередині собор був прикрашений фресковим розписом, а підлога викладена з різьблених шиферних плит, інкрустованих кольоровою смальтою (Знання.., 3, 1965, 26); // Кубик, пластинка з такого скла.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 395.