СМАГНУТИ

СМА́ГНУТИ, ну, неш; мин. ч. смаг і сма́гнув, ла, ло; недок.

1. Набувати засмаги, ставати смаглявим під дією сонячного проміння й вітру; засмагати, загоряти. Сонце ще пече так, що вочевидь чуєш, як смагнуть щоки (Сенч., На Бат. горі, 1960, 172).

2. Пересихати від спраги, гарячки і т. ін.; укриватися пересохлою плівкою, запікатися (про губи). Хай смагнуть губи, але тут ти невіддільна від тих, кому трудно, і хоч робота твоя нескладна.., але й ця проста робота кимось мусить бути зроблена, без твоїх пікетів діло не піде (Гончар, Тронка, 1963, 259).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 392.

Смагнути, гну, неш, гл.

1) Жариться на солнцѣ, нагрѣваться. Шух. І. 147.

2) Загорать. Од соненька личенько смагне. АД. І. 34.

3) Сохнуть, запекаться. Смагнуть губи. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 155.