СМАГЛЯВОЧОЛИЙ

СМАГЛЯВОЧО́ЛИЙ, а, е, поет. Те саме, що смагляволи́ций. До зброї узялись діди, батьки, сини, І внуки підвелись, міцні, смаглявочолі (Мал., Чотири літа, 1946, 155); На старім донецькім полі гнівно бились два світи: вуглярі смаглявочолі і володарі-кати (Уп., Вірші.., 1957, 176); * Образно. У дворах щедро розрісся виноград, підносяться росяні чашечки петуній, оксамитно-ніжні.. гвоздики, смаглявочолі чорнобривці (Літ. газ., 4.IX 1952, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 391.