СЛЬОЗИНКА

СЛЬОЗИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до сльози́на. Дрібні краплі крові і поту текли по його виду, а з очей не пробивалась ні одна сльозинка (Стор., І, 1957, 345); Подивився на чарівну молоду дівчину, а в неї на очах сльозинки бринять (Вишня, II, 1956, 380); Не міг [Харитон Макарович] глянути на Тамару, заплющував очі, щоб бува зрадлива сльозинка не впала на Тамарину руку (Хижняк, Тамара, 1959, 8); Витер [старий] з надтріснутої кори берези сльозинку соку, сумовито посміхнувся червоноголовому дятлу (Стельмах, І, 1962, 423); * Образно. Подивися на рослину: Кожну квітку і травину Криє божая сльозинка — Діамантова росинка (Щог., Поезії, 1958, 274); *У порівн. Поклик журавлів блакить осінню крає, і на квітках тремтить сльозинками роса (Гонч., Вибр., 1959, 298).

Змахну́ти сльози́нку — те саме, що Змахну́ти сльозу́ (сльо́зи) (див. сльоза́). Одна з француженок .. змахнула сльозинку і, вимовляючи м’які, милозвучні слова, схилилась і притиснула до своєї щоки холодний метал автомата (Жур., Вечір.., 1958, 289); Зрони́ти сльози́нку див. зрони́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 389.