СЛУХОВИЙ

СЛУХОВИ́Й, а́, е́.

1. Стос. до слуху (у 1 знач.). Складна робота мовного апарату відбувається, в основному, поза контролем свідомості, рефлекторно, координуючись спеціальними центрами вищої нервової системи, мовним та слуховим, розташованими в корі головного мозку (Худ. чит., 1955, 18); Звукові коливання повітря приймає барабанна перетинка, яка завдяки цьому набуває коливальних рухів. Одночасно з цим коливаються слухові кісточки середнього вуха (Шк. гігієна, 1954, 64); Інтересно, як не раз поет якесь велике зорове або слухове враження розбирає на дрібні дотикові враження і при їх помочі силкується викликати в нашій душі образ зовсім відмінний від тих складників (Фр., XVI, 1955, 265).

2. Який здійснюється за допомогою слуху (у 1 знач.). Слуховий зв’язок; Слухове спостереження; // Який утворюється за допомогою слуху. Відтворюючи велетенську роботу багатотисячного колективу, Франко [у вірші «Каменярі»] майстерно поєднує зорові образи із слуховими (Рад. літ-во, 2, 1963, 92); Як і в Коцюбинського, у Тичини — в ще більш розвиненому вигляді — можна часто спостерігати своєрідне «схрещення» асоціацій різного плану — слухових, зорових, дотикових і інших (Поезія.., 1956, 31).

3. Признач. для слухання, який дає можливість чути. На столі лежить термометр, слуховий апарат, вимірювач тиску — все необхідне для лікаря-фізіотерапевта (Літ. Укр., 27.VІ 1969, 1).

Слухове́ вікно́ (віко́нце) — вікно в покрівлі будови для освітлювання, провітрювання горища і для виходу на дах. На горищі було темно, тільки крізь слухові вікна примітно пробивалося сіре небо (Кучер, Пов. і опов., 1949, 102); Чотирикутник слухового віконця вабить срібним місячним сяйвом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 456); Горище тонуло в синюватому холодному мороку. З круглого слухового віконця відкривався неосяжний обшир — гребля (Голов., Тополя.., 1965, 411).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 384.