СЛОБОЖАНСЬКИЙ

СЛОБОЖА́НСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до Слобожанщина. Я, повний ще невиплеснутими вражіннями, хотів поділитися ними з собі подібною істотою і почав оповідати свої захвати слобожанською малозрозумілою гуцулові мовою (Хотк., II, 1966, 314); Бабуся казали, що цим шляхом возили колись з Перекопу сіль, тараню, а ще раніше кримські татари ходили грабувати Руську землю і слобожанські поселення (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 43).

2. рідко. Те саме, що слобідськи́й. Вечір був теплий, тихий:.. соловейко висвистував, і здалека долітали веснянки слобожанських дівчат (Стор., І, 1957, 228).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 365.

Слобожанський, а, е. = Слобідський. Здалека долітали веснянки слобожанських дівчат. Стор. II. 101.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 152.