СЛИЗУВАТИЙ

СЛИЗУВА́ТИЙ, а, е.

1. Вкритий слизом. Слизувате сало (Сл. Гр.).

2. Подібний до слизу, який нагадує слиз. Камбій — це тонкий слизуватий шар, що міститься між лубом і деревиною. Його можна помітити ранньою весною, коли зняти кору з молодої гілки дерева [верби] (Стол.-буд. справа, 1957, 9); Розрізавши алое, можна побачити желеподібну середину листка, що складається з великих клітин, наповнених слизуватим соком — чудовою лікарською речовиною (Хлібороб Укр., 6, 1968, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 352.

Слизуватий, а, е. Слизистый, покрытый слизью. Слизувате сало. Павлогр. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 150.