СЛАБКОДУХИЙ

СЛАБКОДУ́ХИЙ, а, е. Те саме, що легкоду́хий. Звичайно байдужа і, здавалося б, зовсім позбавлена волі, ця слабкодуха жінка в хвилини, коли небезпека загрожувала її дітям та близьким, на очах перероджувалась (Перв., Невигадане життя, 1958, 121); Перелякане жіноцтво істерично кричало, декотрі слабкодухі панни зомліли (Бурл., О. Вересай, 1959, 14); — Ви хотіли сказати.., професор Крутояр виявився слабкодухим і одразу ж пристав на пропозицію Бунча? (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 13); Коли б на цьому все закінчилося, розмова, власне, була б дуже коротка: втік, злякався. Трапляються і такі, слабкодухі. Але тут справа інша (Жур., Опов., 1956, 142).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 342.