СКОШУВАТИСЯ

СКО́ШУВАТИСЯ¹, ується, недок. Пас. до ско́шувати¹. За день у середньому скошувалося у валки 20 — 25 тисяч гектарів (Ком. Укр., 10, 1973, 40).

СКО́ШУВАТИСЯ², уюся, уєшся, недок., СКОСИ́ТИСЯ, скошу́ся, ско́сишся, док.

1. Набрати косої форми, косого положення, напрямку; ставати викривленим, перекошеним. Малесечка хатиночка стоїть,.. віконечка скосилися (Вовчок, І, 1955, 288); У секретаря ревкому Павлика скосилася стрічка в кулеметі саме тоді, коли на нього летіли кінні дроздовці, й він упав під ноги коням (Дмит., Наречена, 1959, 75); Анатоль сидів спокійний, рівний. Обличчя на мить скосилося (Кач., II, 1958, 334).

2. Дивитися скоса, збоку. Сер Ейбл та мсьє Абель підозріло скосилися на книжечку та на самого містера Хо (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 392); Раптом його очі хитро скосилися на Вітю (Собко, Скеля.., 1961, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 311.

Скошуватися, шуюся, єшся, сов. в. скоситися, шуся, сишся, гл.

1) Скашиваться, быть скошеннымъ косою.

2) Перекашиваться, перекоситься, скашиваться, дѣлаться, сдѣлаться косымъ. Конст. у.

3) Только сов. в. ? Свихнуться, сойти съ ума. Г. Барв. 79. Ти зовсім скосилася! — з серцем промовила дядина. Г. Барв. 86.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 142.