СКОПІЮВАТИ

СКОПІЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, перех. Док. до копіюва́ти. Вони [самодіяльні письменники] гадають, що чим точніше скопіюєш якусь річ, тим правдивішим буде її образ (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 50); У вільний час я виголошував цілі тиради з ролей Кропивницького, намагаючись точно скопіювати його своїм напівхлоп’ячим голосом (Минуле укр. театру, 1953, 83); Цю позу він [хлопчина], певно, скопіював з якоїсь батькової фотографії, бо іншої пози й не признавав (Томч., Готель.., 1960, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 296.