СКОЛОТИТИСЯ

СКОЛОТИ́ТИСЯ див. сколо́чуватися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 292.

Сколотитися, чу́ся, тишся, гл.

1) Возмутиться, помутиться.

2) Взболтаться.

3) Сбиться (о маслѣ и пр.)

4) Встревожиться, смутиться.

5) Произойти, случиться неожиданно. І що се лихо таке сколотилось несподівано. МВ. 11. 99.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 139.