СКОВЗАТИСЯ

СКО́ВЗАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.

1. Те саме, що ско́взати. Коли.. Кирило вступив у ліс, ноги сковзались у нього, як на паркеті (Коцюб., II, 1955, 211); За ніч затужавіли калюжі на львівському шляху, і коні сковзаються, спотикаються на слизькому льоду (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 601); Держальце тепер уже не могло вільно сковзатися по долоні, воно дряпало шкіру і працювати далі з такою лопатою було неможливо (Донч., Шахта.., 1949, 85); Очі його сковзалися по різ-нородних [різнорідних] околицях, перебігали мимо сіл (Фр., III, 1950, 146).

2. Кататися, їздити на ковзанах, підошвах і т. ін.; ковзатися. Протоптали [діти] оцю стежину, Хоч сковзайся — не сніг, а лід (Гірник, Сонце.., 1958, 166); Бавилися дітлахи, сковзалися (Хижняк, Тамара, 1959, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 289.

Сковзатися, заюся, єшся, гл. = Ковзатися.

Сковзатися, заюся, єшся, гл. = Сковзатися. О 1862. І. 41.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 138.