СКЛЕП

СКЛЕП, у, ч.

1. Закрите підземне приміщення, в якому зберігаються труни з померлими. Єремії здалося, що десь в стіні одчинили склеп з-під землі й звідтіль, з одчиненої домовини, встав мрець в червоній мантії (Н.-Лев., VII, 1966, 15); Камінний склеп. У підземеллі, в колі світла, що падає десь згори, — два камінних саркофаги (Вол., Дні.., 1958, 36); * У порівн. Вдень тут сіро, похмуро, як у склепі (Кол., Терен.., 1959, 328); // Розташоване під землею або всередині гірського масиву заглиблення, порожнистий простір з виходом на поверхню; підвал, підземелля, печера. В тяжких кайданах, в склепі кам’яному,.. сидів Валентій Вже другий місяць (Фр., XIII, 1954, 210).

2. чого, на що і без додатка. Підсобне приміщення для зберігання зброї, господарського реманенту і т. ін.; склад. З четвертого боку майдану розташувалися військові споруди: будинок гетьмана,.. писарева, суддева та осавулова хати, склепи на зброю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 402); У дворі був палісадник,.. в глибині містився склеп сільськогосподарського реманенту (Перв., Невигадане життя, 1958, 102).

3. діал. Крамниця. Іду далі. До склепу з одежею.. Не зараз угадав крамар, на який товар я купець (Март., Тв., 1954, 206); Хлопчисько під склепом парфумів Гукає: — Мило «Ампір»! (Еллан, І, 1958, 81).

4. рідко. Те саме, що склепі́ння 1. *Образно. Я оглянувсь — аж з заходу хмара летить На крилах широких по синьому склепу (Бор., Тв., 1957, 76).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 279.

Склеп, пу, м.

1) Сводъ.

2) Склепы. Ой казав пан Каньовський ще й склеп склепувати, молодую Бондарівну гарно поховати. Чуб. V. 428.

3) Подвалъ, подземелье; погребъ. Н. Вол. у. Від смерти і в склепу не замуруєшся. Чуб. І. 294. Тільки у Скутарі, в склепу, не дрімають козаки сердеги. Чого вони ждуть? Шевч. 58.

4) Магазинъ, лавка. Гал. Ум. Склепик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 136.