СКЛАДОВИЙ

СКЛАДОВИ́Й, а́, е́.

1. у сполуч. із сл. частина, елемент і т. ін. Який входить як частина у склад чого-небудь. Нині Українська Радянська Соціалістична Республіка — складова і невід’ємна частина Радянського Союзу — являє собою одну з найбільших держав Європи (Ком. Укр., 11, 1966, 50); Розкриття закономірностей синтезу складових частин молока, м’яса,.. яєць послужить основою спрямованої зміни якості тваринницької продукції (Хлібороб Укр., 10, 1969, 15).

∆ Складови́й кубі́чний метр — одиниця виміру дров, дощок і т. ін. Дрова, хворост і пеньки облічують складовими кубічними метрами (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 161).

2. у знач. ім. складова́, во́ї, ж., спец. Те, що утворює що-небудь, входить до складу чого-небудь. Галактика має дві складові — плоску і сферичну (Наука.., 6, 1962, 22).

3. Прикм. до склад¹ 1. Дуже добре, серденько, що виписала паперу, хоч тобі складова адреса й не потрібна була, можна було й на власну (Коцюб., III, 1956, 186).

4. грам. Здатний утворити склад (див. склад² 4). Якщо в складі є два і більше звуків, то один з них завжди сприймається як найяснішай, найвиразніший порівняно з сусідніми звуками. Цей звук утворює вершину складу і зветься складовим (Сл. лінгв. терм., 1957, 158).

∆ Складове́ письмо́ — один із видів письма, де графічні знаки пов’язані з фонемами та сполученнями фонем, які можуть утворювати склади; Складови́й на́голос — виділення в слові одного з складів властивими даній мові артикуляційними способами.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 278.

Складовий, а, е.

1) Складочный, амбарный. На коморах складових складати.

2) Составной.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 136.