СКИСАТИ

СКИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СКИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. скис, ла, ло і ски́снув, нула, ло; док.

1. тільки 3 ос. Ставати кислим унаслідок бродіння; прокисати. Досить додати трохи срібла до молока і воно не скисатиме протягом 4 — 5 днів (Хлібороб Укр., 5, 1966, 47); — Ласощ кисне.. Скис і ваш мед, еге? (Вовчок, VI, 1956, 268); Вони так злякалися вибуху, що поспішили виламати в бочці днище,— чим морочитися з тим молодим вином, доглядати його, поки перешумує,— хай краще воно скисне! (Кол., Терен.., 1959, 358); * Образно. Параска переконувала флегматичну Ївгу, що тій пора заміж, бо скисне (Ю. Янов., Мир, 1956, 288).

2. перен., розм. Втрачати бадьорість, ставати млявим, бездіяльним, сумним; занепадати духом. Втративши аудиторію, Роман Петрович швидко, просто на очах, в’яне і скисає (Коз., Сальвія, 1959, 20); Пиши мені хоч по кілька слів щодня, а то я забуду свою обіцянку держати себе в руках і зовсім скисну (Коцюб., III, 1956, 179); Вона вміла.. таке сказати, від чого миттю скис би й не такий селюк, як наш коваль Михайлик (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 344).

◊ Бода́й (щоб, неха́й і т. ін.) ти (він, вона́ і т. ін.) скис (ски́сла і т. ін.) — уживається для вираження досади, незадоволення тощо. [Пріська (регоче):] А бодай ти скис! Отож таке й витіє й виплете (Вас., III, 1960, 89); — Щоб вас парубки цілували! — Ат! нехай вони скиснуть! не діждуть цілувать нас (Морд., І, 1958, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 267.

Скисати, са́ю, єш, сов. в. скиснути, ну, неш, гл. Скисать, скиснуть. Нехай він скисне на путрю. Ном. № 5119.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 134.