СКЕРЦО

СКЕ́РЦО, невідм., с., муз. Невеликий музичний твір у швидкому темпі з підкресленим ритмом. Шопен радикально змінив введений Бетховеном жанр скерцо (Наука.., 2, 1960, 57); Л. Ревуцький надав пісні [«На кладочці»] характеру бурхливого скерцо (Нар. тв. та етн., 4, 1965, 29); // Частина великого музичного твору (симфонії, сонати) у такому темпі. Чітко.. передав оркестр дещо фантастичні, начебто казкові обриси скерцо, споглядально-ліричну роздумливість повільної, третьої, частини [симфонії] (Рад. Укр.. 8.II 1955, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 260.