СКВАПНИЙ

СКВА́ПНИЙ, а, е.

1. Те саме, що квапли́вий. Ті сквапні кроки, що чулись за вікном,.. та мертва й гнітюча тиша, що йшла від багатолюдних камер, віщувала, що наступає останній, судний день… (Збан., Єдина, 1959, 183); Вони спинились, насилу відсапуючи, тримаючись за серця, що скажено калатали після швидкого бігу та сквапного дряпання на гору (Смолич, Мир.., 1958, 212); О, він сквапний на те, щоб крадене купувати (Сл. Гр.).

2. діал. Швидкий, спритний. Вона метнулась до шинку, а ми, дожидаючи, знов дивуємо та міркуємо, звідки навернулись ті сквапні молодці, що глушкових коней запопали (Вовчок, VI, 1956, 262).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 257.

Сквапний, а, е.

1) = Сквапливий.

2) Падкій. Котл. Ен. IV. 11. О, він сквапний на те, щоб крадене купувати. Волч. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 133.